чванитися
ЧВА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь.
[Виборний:] Панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий (Котл., II, 1953, 20);
Було, шляхта, знай, чваниться, День і ніч гуляє (Шевч., І, 1963, 79);
— В батьків та матерів є звичай чванитись своїми дочками та синами (Н.-Лев., IV, 1956, 338);
Зимою в ріжнатих, весною в тачанці По селах літає і чваниться Струк (Перв., II, 1958, 350);
*Образно. На тих галявинах тільки шипшина сміється червоними губами та глід чваниться разками коралів (Донч., IV, 1957, 56).
Словник української мови (СУМ-11)