Орфографічний словник української мови

чванитися

чва́нитися

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. чванитися — Пишатися, величатися, високо нестися, гнути кирпу, задирати носа, (чим) хвалитися, вихвалятися, хвастати, п! ХИЗУВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
  2. чванитися — Розчванитися, бичитися, брикати, бришкати, бришкатися ("Ти не бришкайся!"), бундючитися, бундячитися (рідк.), великоноситися, величатися, вельбучитися, викаблучуватися, виламуватися, винашуватися, виноситися, випендрикуватися, високоумствувати...  Словник синонімів Вусика
  3. чванитися — [чваниетиес'а] -н'ус'а, -ниес':а, -ниец':а, -н'ац':а; нак. -ан'с'а, -ан'теис'а  Орфоепічний словник української мови
  4. чванитися — моск. дихатися хохл. (чваніться) пиндючитися, бундючитися бришкати, забришкати, зібришкувати, зібришкати, побришкувати, побришкати, бундючитися, забундючитися, збундючуватися, збундючитися, позбундючуватися, набундючуватися, набундючитися...  Словник чужослів Павло Штепа
  5. чванитися — ЧВА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь. [Виборний:] Панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. чванитися — -нюся, -нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чванитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
  8. чванитися — Чва́нитися, -нюся, -нишся; не чва́нься, чва́ньмося, чва́ньтеся чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чванитися — ЧВА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок. Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь. [Виборний:] Панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий (Котл.  Словник української мови в 11 томах
  10. чванитися — Чванитися, -нюся, -нишся гл. Чваниться, важничать. Ном. № 14184. Було шляхта знай чваниться. Шевч. 130. Дарес тут дуже насміхався, собою чванивсь, величався. Котл. Ен. II. 15.  Словник української мови Грінченка