1. Словник української мови в 11 томах

чванливий

ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий.

Калиновський.. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (Жур., Опов., 1956, 153);

// В якому виявляється чванство, пиха.

Пилипиха прийде, говорить, що дочка в неї в’яне, і хвалиться, що хутко їй поможеться, а часом по чванливому обличчю біжать сльози дрібні… (Вовчок, І, 1955, 227);

Щось.. чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (Вас., Незібр. тв., 1941, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чванливий — Хвальковитий, хвастовитий, пихатий, жм. фанаберистий, чваньковитий, чванькуватий Словник синонімів Караванського
  2. чванливий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  3. чванливий — [чванливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. чванливий — ЧВАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий. Калиновський .. збирався виступити, вже шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого, тупого і мстивого Красюка (С. Словник української мови у 20 томах
  5. чванливий — чванли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  6. чванливий — -а, -е. Який любить чванитися, схильний до чванства; пихатий. || В якому виявляється чванство, пиха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чванливий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. чванливий — Чванли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чванливий — Чванливий, -а, -е Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. ІІ. 154. Словник української мови Грінченка