чванькуватий
ЧВАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що чванли́вий.
Вона.. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати — дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Вовчок, VI, 1956, 293);
Походжали там [на базарі] і чванькуваті чужоземці — з такими пиками, начебто їм ось тут усе смерділо (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 170).
Словник української мови (СУМ-11)