чванькуватий
ЧВАНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що чванли́вий.
Вона .. чванькувата – носочка й коцюбою не дістати – дивиться, наче зараз тебе з'їсть (Марко Вовчок);
Походжали там [на базарі] і чванькуваті чужоземці – з такими пиками, начебто їм ось тут усе смерділо (О. Ільченко);
Вельми примітною особою був на всю Полтавську губернію відставний генерал-майор Павло Башкирцев, чоловік маєтний, чванькуватий і не богобоязливий (М. Слабошпицький);
Це дівча якось глибоко дратувало Славенка своїм чванькуватим пащекуванням, а надто самою своєю присутністю .. і він нарешті не витримав (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)