червоно

ЧЕРВО́НО. Присл. до черво́ний 1.

[Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (Кроп., II, 1958, 332);

Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (Головко, II, 1957, 641);

На селі де-не-де червоно світились вікна, а за селом… тяглися чорною стрічкою виноградники (Коцюб., І, 1955, 265);

// у знач. присудк. сл.

Сонце саме сідало; у хаті червоно-червоно… (Мирний, III, 1954, 65).

Значення в інших словниках

1. червоно — ЧЕРВО́НО. Присл. до черво́ний 1. [Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (М. Кропивницький); Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (А. Головко); На селі де-не-де червоно світились вікна, а за селом...  Словник української мови у 20 томах
2. червоно — черво́но прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. червоно — Присл. до червоний 1). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. червоно — Че́рво́но, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. червоно — Червоно нар. Красно. Сонечко за гору пада, блищить вода червоно. МВ. ІI. 75.  Словник української мови Грінченка