червоно

ЧЕРВО́НО.

Присл. до черво́ний 1.

[Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (М. Кропивницький);

Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (А. Головко);

На селі де-не-де червоно світились вікна, а за селом... тяглися чорною стрічкою виноградники (М. Коцюбинський);

Начальник свиснув у сюрчок тричі, а потім червоно поблимав ліхтариком, даючи якісь сигнали комусь... (І. Багряний);

* Образно. Безневинним жовтавим угоном Вона ще йшла жовтаво, без вини, І сині сльози билися червоно, Як об каміння стиглі кавуни (М. Вінграновський);

// у знач. пред.

Сонце саме сідало; у хаті червоно-червоно... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. червоно — черво́но прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. червоно — Присл. до червоний 1). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. червоно — Че́рво́но, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. червоно — ЧЕРВО́НО. Присл. до черво́ний 1. [Олеся:] Як сонечко червоно заходить, певно, на дощ (Кроп., II, 1958, 332); Сонце зайшло вже. Весь небосхил червоно пломенів (Головко, II, 1957, 641); На селі де-не-де червоно світились вікна...  Словник української мови в 11 томах
5. червоно — Червоно нар. Красно. Сонечко за гору пада, блищить вода червоно. МВ. ІI. 75.  Словник української мови Грінченка