черемха
ЧЕРЕ́МХА, ЧЕРЕМУ́ХА, и, жін. Невелике дерево або кущ з рясними, зібраними в китиці запашними білими квітками й чорними їстівними ягодами.
Рясна черемха, і бузок, І яблуневий цвіт В своїм убранні молодім Блищать на сонці золотім (Микола Вороний, Вибр., 1959, 91);
Партизани проминали діброви, проходили повз квітучі черемхи (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 137);
Над дорогою часом попадалась вся в цвіту дика груша або кущ черемухи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308);
Вітер тихо обносить безсонне цвітіння черемух (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 43);
// збірн. Гілочки з суцвіттями цієї рослини.
Спереду сидить водій.., кабіна уквітчана конваліями, черемхою (Остап Вишня, I, 1956, 307);
// збірн. Плоди цієї рослини.
Словник української мови (СУМ-11)