1. Словник української мови в 11 томах

черемха

ЧЕРЕ́МХА, ЧЕРЕМУ́ХА, и, жін. Невелике дерево або кущ з рясними, зібраними в китиці запашними білими квітками й чорними їстівними ягодами.

Рясна черемха, і бузок, І яблуневий цвіт В своїм убранні молодім Блищать на сонці золотім (Микола Вороний, Вибр., 1959, 91);

Партизани проминали діброви, проходили повз квітучі черемхи (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 137);

Над дорогою часом попадалась вся в цвіту дика груша або кущ черемухи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308);

Вітер тихо обносить безсонне цвітіння черемух (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 43);

// збірн. Гілочки з суцвіттями цієї рослини.

Спереду сидить водій.., кабіна уквітчана конваліями, черемхою (Остап Вишня, I, 1956, 307);

// збірн. Плоди цієї рослини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черемха — ЧЕРЕ́МХА, ЧЕРЕ́МУХА, и, ж. Невелике дерево або кущ із рясними, зібраними в китиці запашними білими квітками й чорними їстівними ягодами. Рясна черемха, і бузок, І яблуневий цвіт В своїм убранні молодім Блищать на сонці золотім (М. Словник української мови у 20 томах
  2. черемха — чере́мха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. черемха — черемуха, -и, ж. Невелике дерево або кущ з рясними, зібраними в китиці запашними білими квітками й чорними їстівними ягодами. || збірн. Гілочки з суцвіттями цієї рослини. || збірн. Плоди цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. черемха — Кущ або дерево пн. півкулі; листки еліптичні; квітки білі, запашні, зібрані в китиці; росте у листяних лісах на берегах водойм; лікарська і декоративна рослина, висаджують у парках. Універсальний словник-енциклопедія
  5. черемха — ЧЕРЕ́МХА, ЧЕРЕ́МУХА, ЧЕРЕМШИ́НА, ОЧЕРЕ́МХА розм. Кущі терену й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю (П. Панч); Над дорогою часом попадалась вся в цвіту дика груша або кущ черемухи з медовим духом білих делікатних китиць (М. Словник синонімів української мови
  6. черемха — Чере́мха, -хи, -сі; чере́мхи, чере́мх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)