чернетка
ЧЕРНЕ́ТКА, и, ж. Чорновий текст, рукопис.
Я її [приповістку] комусь то давав задля друку, та так вона десь і згинула, зосталася одна чернетка (Мирний, V, 1955, 375);
[Ольга:] Я колись знайшла серед його паперів чернетку листа до якоїсь дівчини (Сміл., Сад, 1952, 343);
*Образно. [Мічурін:] Природа, Михайле Івановичу, так само, як і суспільство, перебуває поки що, на жаль, в стані чернетки (Довж., І, 1958, 484);
І все, що ти співав, здається лиш чернеткою, А пісня справжня десь шукає твій поріг (Мал., Полудень.., 1960, 55).
Словник української мови (СУМ-11)