черничка
ЧЕРНИ́ЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до черни́ця¹.
У поїзд, що йшов на Ростов, сіла молода гарненька черничка із скринькою, критою чорним лаком, на якій була намальована "Голгофа" (Бурл., М. Гонта, 1959, 206);
[Марія:] Чого ви зовете мене черничкою? Хіба мені личить монастир? (Мам., Тв., 1962, 130).
ЧЕРНИ́ЧКА², и, ж. Зменш.-пестл. до черни́ця².
Він нахилився, нарвав рути та оксамитових черничок, обіклав квітки олеандра червоно-чорними черничками (Н.-Лев., IV, 1956, 88).
Словник української мови (СУМ-11)