четвер

ЧЕТВЕ́Р, рга́, ч. Назва четвертого дня тижня (після неділі).

Ото так, у неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла (Вовчок, І, 1955, 47);

На кожний випадок посилаю тобі другий примірник газети з четверга, адже там моє перше "Свет и тени" (Коцюб., III, 1956, 170);

// Про звичайний день прийомів, зустрічей у кого-небудь; про прийом, вечір, який улаштовують у цей день.

Цього разу свій традиційний літературний "четвер" письменники Сімферополя провели у затишному гірському містечку, що має назву Старий Крим (Літ. Укр., 3.I 1964, 4).

◊ Не тепе́р, то (так, а) в четве́р див. тепе́р.

Значення в інших словниках

1. четвер — [чеитвер] -рга, м. (на) -ргу  Орфоепічний словник української мови
2. четвер — ЧЕТВЕ́Р, рга́, ч. Четвертий день тижня (після неділі). Ото так, у неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла (Марко Вовчок); На кожний випадок посилаю тобі другий примірник газети з четверга, адже там моє перше “Свет и тени” (М.  Словник української мови у 20 томах
3. четвер — четве́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. четвер — -рга, ч. Назва четвертого дня тижня (після неділі). || Про звичайний день прийомів, зустрічей у кого-небудь; про прийом, вечір, що його влаштовують у цей день.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. четвер — ні тепе́р ні в четве́р. Ніколи, за жодних умов і обставин. — А Марійку ти собі, парубче, вибий із голови. Я її з тобою не звінчаю ні тепер ні в четвер (А. Крушельницький). (як (коли́, хоч)) не тепе́р, то (а) в четве́р.  Фразеологічний словник української мови
6. четвер — Четве́р, -рга́, -рго́ві; -тверги́, -гі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. четвер — Четвер, -рга м. Четвергъ. У неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла. МВ. І. 78. Середа нехай не трапляється наперед четверга. Ном. № 532. — жилавий, жилний. см. жилавий.  Словник української мови Грінченка