чинбар
ЧИНБА́Р, я́, ч. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри.
З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях — ковалі, зброярі, теслярі.., чинбарі, ткачі, гончарі (Іст. середніх віків, 1955, 63);
— А що, кажу, Якове, ..будемо з шкурами робити? — Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Мирний, І, 1954, 222);
//Робітник шкіряного виробництва; шкіряник.
Словник української мови (СУМ-11)