чинок

ЧИНО́К, нка́, ч. Зменш. до чин 1, 2.

[Тетяна:] Ви думаєте, що пайматка [мати] ваша уже і гірша од вас затим, що ви письменний, нажили якийсь чинок (Котл., II, 1953, 51).

Значення в інших словниках

1. чинок — ЧИНО́К, нка́, ч. Зменш. до чин 1, 2. [Тетяна:] Ви думаєте, що пайматка [мати] ваша уже і гірша од вас затим, що ви письменний, нажили якийсь чинок (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
2. чинок — чино́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чинок — -нка, ч. Зменш. до чин 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови