чиргикати
ЧИРГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., виг., розм.
1. Проводити чим-небудь гострим (пилкою, ножем) по твердому предмету, створюючи деренчливі звуки.
— Ти так, ніби для себе стараєшся, — жалівся Денис.. — Знай своє: чиргикай пилкою (Тют., Вир, 1964, 243);
// Тручись об тверду поверхню, утворювати такі звуки.
Лом чиргикає об сніг (Воскр., Взагалі.., 1948, 150).
2. Те саме, що щебета́ти 1.
Ластівки чиргикають (Свидн., Люборацькі, 1955, 149).
Словник української мови (СУМ-11)