чиргикати
ЧИРГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., об що, по чому і без дод., розм.
1. Проводити чим-небудь гострим (пилкою, ножем) по твердому предмету, створюючи деренчливі звуки.
– Ти так, ніби для себе стараєшся, – жалівся Денис .. – Знай своє: чиргикай пилкою (Григорій Тютюнник);
То була каторжна робота: перегризти пилкою товсті сталеві стволи. Прив'язав рушницю до бильця ліжка і кілька день терпляче чиргикав по сталі (А. Дімаров);
// Тручись об тверду поверхню, утворювати такі звуки.
Лом чиргикає об сніг (С. Воскрекасенко);
На полівці вогкої снігової каші було по коліна, а полози час від часу діставали груддя, чиргикали, напинали посторонки, аж хомут немилосердно чавив тіло (В. Дрозд).
2. Те саме, що щебета́ти 1.
Ластівки чиргикають (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)