чиркнути
ЧИ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до чи́ркати.
Парубок чиркнув сірника, прикурив цигарку і.. пихнув синім димом (Головко, II, 1957, 102);
Кінь шарахнувся з несподіванки, але Корж попестив його досвідченою рукою і чиркнув повід ножем (Тулуб, Людолови, І, 1958, 388);
Двигнув грім..— чиркнула блискавка (Гуц., Скупана.., 1965, 20);
// перен. Швидко глянути, спрямовуючи погляд з одного предмета на інший.
Сиволап затнувся і, чиркнувши поглядом по обличчях присутніх, розгублено закліпав завжди червоними повіками (Ткач, Плем’я.., 1961, 88).
Словник української мови (СУМ-11)