читаний
ЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до чита́ти.
Коли вона стала там край стола, погляд її впав знов на той лист, недавно читаний (Л. Укр., III, 1952, 584);
Книг у нас було мало, та й ті читані й перечитані (Збан., Малин. дзвін, 1958, 218);
// у знач. ім. чи́тане, ного, с. Те, що читають, читали.
Довго він вичитував та перечитував; то перегортав декілька листочків, не перечитавши, то знову вертався назад і читав часом уже й читане (Мирний, IV, 1955, 381);
Він став проглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру, але змісту читаного не міг добрати, бо весь час у текст вплутувались власні настирливі думки (Головко, II, 1957, 553).
Словник української мови (СУМ-11)