чмих

ЧМИХ, ЧМИХ-ЧМИ́Х, виг.

1. Звуконаслідування, що означає глухий переривчастий звук від виштовхування повітря, пари, відпрацьованого газу і т. ін.

Дихання млинове нерівне, немов із перебоями: чмих, чмих… чмих (Головко, II, 1957, 18);

// у знач. ім. розм. Дія за знач. чми́хнути.

На всякий чмих не поздоровкаєшся (Укр.. присл.., 1955, 291).

2. розм. Уживається як присудок за знач. чми́хати і чми́хнути.

Подивився Коля скоса:..— Покажу вам боровик: .. А обидві Клави — чмих! А обидві Нати — чмих! — І пішов луною сміх (Нех., Ми живемо.., 1960, 101).

Значення в інших словниках

1. чмих — див. тікати  Словник синонімів Вусика
2. чмих — ЧМИХ¹, ЧМИХ-ЧМИ́Х, виг., звуконаслідування. 1. Передає глухий переривчастий звук від виштовхування повітря, пари, відпрацьованого газу і т. ін. Дихання млинове нерівне, немов із перебоями: чмих, чмих... чмих (А. Головко); Тиша.  Словник української мови у 20 томах
3. чмих — чмих вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
4. чмих — I. Чмих, -ху м. 1) Одинъ разъ фырканія. 2) Родъ игры, въ которой стараются разсмѣшить, а смѣяться нельзя: кто чмихне, тотъ проигралъ. Сим. 192. --------------- II. Чмих меж., выражающее фырканіе. Ном. № 4714.  Словник української мови Грінченка