чопок
ЧОПО́К, пка́, ч. Зменш. до чіп¹ 1.
Чопок вилетів, і горілка витекла на підлогу (Рибак, На світанку, 1940, 73).
◊ П’я́ний, як чопо́к — те саме, що П’я́ний, як чіп ( див. чіп¹).
П’яний, як чопок (Номис, 1864, № 230).
Словник української мови (СУМ-11)