чопок
ЧОПО́К, пка́, ч.
Зменш. до чіп¹ 1.
Чопок вилетів, і горілка витекла на підлогу (Н. Рибак);
Чопки з барил вибили, проте денець не побачили: сталася подія, за якою забули й про румильське вино, й про фляжки з оковитою, й про все на світі (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)