чортовина
ЧОРТОВИНА́, и́, ж., розм. Те саме, що чортови́ння.
Уночі сови та сичі покрикували у йому [палаці] на всю околицю, а люди казали — то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом (Мирний, III, 1954, 293);
Увійшовши в кімнату, я замолов язиком якусь чортовину і почав качатись по канапці (Збірник про Кроп., 1955, 18).
◊ От чортовина́! — уживається для вираження досади.
Оце зима! Вікна аж снігом узялись… а одвірки, а двері!.. А куток мокрий який!.. А бік все поболює… Рве кашлять. Та хоч би не чадно… От чортовина! (Тесл., З книги життя, 1949, 187).
Словник української мови (СУМ-11)