чортяка
ЧОРТЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що чорт 1-4.
А Геркулес як увалився, То так у пеклі розходився, Що всіх чортяк порозганяв (Котл., І, 1952, 121);
— Молибога прибігав аж двічі,— зашепотіла стара, по-лисячому озираючись на двері.— Чи не про отамана вісті в нього? Та нічого мені не сказав, старий чортяка (Мик., II, 1957, 283);
*У порівн. — Де ти, як та чортяка, убрався в павутиння? (Мирний, I, 1954, 338)
◊ Чортя́ка но́гу вло́мить (зло́мить, звихне́) див. нога́;
Чортя́ка но́сить див. носи́ти;
Чортя́ка притаска́ла (притаска́в) див. прита́скувати.
Словник української мови (СУМ-11)