чуваний

ЧУ́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до чува́ти¹.

[Козаки:] Чи нам здалося, чи ми справді почули рідну мову і десь чуваний давно, давно дівочий голос? (Н.-Лев., II, 1956, 459);

Не раз чуваний розмірений перестук млина нагадав Дмитрові щось до болю близьке, неповторне, від чого защеміло і скоріше забилося серце (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 642);

// чу́вано, безос. присудк. сл.

[Річард:] Такої мови не чувано в сій хаті досі (Л. Укр., III, 1952, 63);

— Де то видано, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (Казки Буковини., 1968, 115).

Значення в інших словниках

1. чуваний — ЧУ́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до чува́ти¹. [Козаки:] Чи нам здалося, чи ми справді почули рідну мову і десь чуваний давно, давно дівочий голос? (І.  Словник української мови у 20 томах
2. чуваний — чу́ваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. чуваний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до чувати I. || чувано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чуваний — Чу́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)