чуваний

ЧУ́ВАНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до чува́ти¹.

[Козаки:] Чи нам здалося, чи ми справді почули рідну мову і десь чуваний давно, давно дівочий голос? (І. Нечуй-Левицький);

Не раз чуваний розмірений перестук млина нагадав Дмитрові щось до болю близьке, неповторне, від чого защеміло і скоріше забилося серце (М. Стельмах);

// чу́вано, пред.

[Річард:] Такої мови не чувано в сій хаті досі (Леся Українка);

– Де то видано, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (з казки);

– Оце лихо! Це такого ще й не чувано! – скрикнула тараска. – Де ж таки: від живого чоловіка силоміць жінку відлучати! (Б. Грінченко);

Прийшли [звірі] до того місця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собі ж та й кинулися врозтіч. Такого звіра ні видано ні чувано, відколи світ світом і ліс лісом (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. чуваний — чу́ваний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. чуваний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до чувати I. || чувано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чуваний — Чу́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чуваний — ЧУ́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до чува́ти¹. [Козаки:] Чи нам здалося, чи ми справді почули рідну мову і десь чуваний давно, давно дівочий голос? (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах