чутливо
ЧУТЛИ́ВО. Присл. до чутли́вий 1-4.
Парубок чутливо прислухався до бренчання басових струн гітари (Коп., Вибр., 1948, 153);
Надя усміхається, зводить погляд в глибину високої, блакитної безодні, чутливо насторожується (Ряб., Жайворонки, 1957, 11);
Ранком комісію застав [Мухтаров] уже на будівництві. Ніяково вітався й чутливо реагував на найменший відтінок у настроях (Ле, Міжгір’я, 1953, 441).
Словник української мови (СУМ-11)