чюрити
ЧЮРИ́ТИ, ри́ть, недок., діал. Дзюрити.
Там [в храмі] можна побачитись було з далеким родом, що осівся по околишніх селах, та й траплялась нагода оддячить Гутенюкам за смерть Василеву та за ту кров, що не раз чюрила з Палійчуків (Коцюб., II, 1955, 310).
Словник української мови (СУМ-11)