шапкування
ШАПКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шапкува́ти.
Романик добре впізнав Ольгу. Не привітався ж просто тому, що взагалі не визнає таких міщанських формальностей, як шапкування перед прекрасним полом (Вільде, Сестри.., 1958, 464);
— Може б, ми комусь іншому і не сказали, а тобі скажемо. Ти — людина партійна, з нашого-таки й села, так що з тобою можна без шапкування, а по-простому (Тют., Вир, 1964, 82).
Словник української мови (СУМ-11)