шапкування
ШАПКУВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. шапкува́ти.
Романик добре впізнав Ольгу. Не привітався ж просто тому, що взагалі не визнає таких міщанських формальностей, як шапкування перед прекрасним полом (Ірина Вільде);
– Може б, ми комусь іншому і не сказали, а тобі скажемо. Ти – людина партійна, з нашого-таки й села, так що з тобою можна без шапкування, а по-простому (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)