шаркання

ША́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Він все чогось чекав.. Нарешті вже коло півночі йому почулося тихе ступання босих ніг та шаркання по призьбі (Коцюб., І, 1955, 266);

Коли Вихори прийшли на луг, там ще не було велелюдно, тільки за кущами чулося шаркання чиєїсь коси (Тют., Вир, 1964, 230);

В сінях уже чутно було шаркання калошами, і незабаром увійшов Порицький (Л. Укр., III, 1952, 749);

Ліс стояв трохи похмурий, непорушний і величний. В ньому було так тихо, що кожне шаркання Терешкової ноги чи крик птаха віддавалися сотнею найрізноманітніших звуків (Епік, Тв., 1958, 412);

Йому довго не відчиняли. Нарешті, за дверима почулося шаркання підошов (Ткач, Крута хвиля, 1956, 226).

Значення в інших словниках

1. шаркання — див. звучання; шум  Словник синонімів Вусика
2. шаркання — ША́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́ркати і звуки, утворювані цією дією. Він все чогось чекав .. Нарешті вже коло півночі йому почулося тихе ступання босих ніг та шаркання по призьбі (М.  Словник української мови у 20 томах
3. шаркання — ша́ркання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
4. шаркання — -я, с. Дія за знач. шаркати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шаркання — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови