шафар
ШАФА́Р, я́, ч., заст.
1. Збирач податків.
Потяглися через Віслу вершники й піші.. Помалу всмоктував їх вузький міст, біля якого міський шафар правив мостовий податок із проїжджих і перехожих (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
2. діал. Старший лакей; дворецький;
// Ключник, економ.
Словник української мови (СУМ-11)