шахрай

ШАХРА́Й, я́, ч. Хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина.

Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай — і, послухаєш, кожен з "братів" злодій і розбійник (Коцюб., III, 1956, 141);

Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили свої звичайні розмови про те, що березовий дьоготь трохи дорогий, що зіньківські ковалі всі до одного шахраї і за підкову беруть такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Тют., Вир, 1964, 154);

// Дрібний злодій.

На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які з допомогою бритов очищали кишені роззяв (Гжицький, Вел. надії, 1963, 42);

Артуро-дрібний шахрай. Беручи урок дикції і ефектної осанки у провінціального актора, він встигає між ділом витягти у нього гаманець (Мист., 6, 1968, 13).

Значення в інших словниках

1. шахрай — (хитра і непорядна людина) крутій, махляр, аферист, (під час гри в карти) шулер, діал. ошуканець.  Словник синонімів Полюги
2. Шахрай — Шахра́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. шахрай — Хитрюга, махляр, махляй, крутій, дурисвіт, ошуканець, ПРОЙДИСВІТ, ШЕЛЬМА, облудник, плутяга, (що вдає знавця) шарлатан; (у картах) шулер; шахрун.  Словник синонімів Караванського
4. шахрай — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
5. шахрай — [шахрай] -айа, ор. -айем, м. (на) -айев'і/-айу, кл. -айу, мн. -айі, -айіy  Орфоепічний словник української мови
6. шахрай — ШАХРА́Й, я́, ч. Хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина. Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай – і, послухаєш, кожен з “братів” злодій і розбійник (М.  Словник української мови у 20 томах
7. шахрай — ша́хра́й 1. шахрай, ошуканець (м, ср, ст) 2. шк. надрукований скорочений текст обов'язкового у шкільній програмі твору класичного автора та коментар до нього (ст)|| = брик І́.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. шахрай — -я, ч. Хитра, спритна й нечесна в учинках людина. || Дрібний злодій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. шахрай — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом).  Словник синонімів української мови
10. шахрай — Шахра́й, -рая́, -рає́ві; -храї́, -ї́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. шахрай — Шахра́й, -рая́ м. Мошенникъ. Ном. № 2970. Плут безбожний з собой всіх шахраїв веде. Котл. Ен. VI. 18.  Словник української мови Грінченка