шахрай —
ШАХРА́Й, я́, ч. Хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина. Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай – і, послухаєш, кожен з “братів” злодій і розбійник (М.
Словник української мови у 20 томах
шахрай —
ша́хра́й 1. шахрай, ошуканець (м, ср, ст) 2. шк. надрукований скорочений текст обов'язкового у шкільній програмі твору класичного автора та коментар до нього (ст)|| = брик І́.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шахрай —
-я, ч. Хитра, спритна й нечесна в учинках людина. || Дрібний злодій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шахрай —
ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом).
Словник синонімів української мови
шахрай —
ШАХРА́Й, я́, ч. Хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина. Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай — і, послухаєш, кожен з "братів" злодій і розбійник (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
шахрай —
Шахра́й, -рая́ м. Мошенникъ. Ном. № 2970. Плут безбожний з собой всіх шахраїв веде. Котл. Ен. VI. 18.
Словник української мови Грінченка