шведчина

ШВЕ́ДЧИ́НА, и, ж., розм., заст.

1. Війна з шведами.

Древня була моя бабуся-покійничка,— ще то з тих старосвітських людей, що шведчину й усякі невпокої козацькі своїми очима бачили (П. Куліш, Вибр., 1969, 263);

// також із сл. полтавська. Битва зі шведами.

Про Сагайдачного співали [гребці], Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав [мандрував] козак всю ніч; Полтавську славили шведчину (Котл., І, 1952, 112).

2. Період панування шведів на Україні (1808-1809 роки).

Розказали кобзарі нам Про войни [війни] і чвари, Про тяжкеє лихоліття… Про лютії кари. Що ляхи нам завдавали — Про все розказали. Що ж діялось по шведчині! То й вони злякались! Оніміли з переляку, Сліпі небораки (Шевч., II, 1963, 47).

Значення в інших словниках

1. шведчина — ШВЕ́ДЧИ́НА, и, ж., розм., заст. 1. Війна з шведами. Древня була моя бабуся-покійничка, – ще то з тих старосвітських людей, що шведчину й усякі невпокої козацькі своїми очима бачили (П. Куліш); // також зі сл. полтавська. Битва зі шведами.  Словник української мови у 20 томах
2. шведчина — -и, ж., розм., заст. 1》 Війна зі шведами. || також зі сл. полтавська. Битва зі шведами. 2》 Період панування шведів в Україні (1808-1809 рр.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Шведчина — Шве́дчина, -ни, -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. шведчина — Шведчина, -ни ж. Эпоха пришествія шведовъ въ Украйну 1808—9 г.г. Очнувсь дурень у шведчину. Ном. № 454.  Словник української мови Грінченка