шелюжиння

ШЕЛЮЖИ́ННЯ, я, с., збірн. Те саме, що шелюга́ 2.

На лівому боці яруги, на відлозі,— сліпучо-біла товчениця пісків, зелений полиск густого шелюжиння (Тют., Вир, 1964, 124);

// розм. Гілки шелюги (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. шелюжиння — ШЕЛЮЖИ́ННЯ, я, с., збірн. Те саме, що шелюга́ 2. На лівому боці яруги, на відлозі, – сліпучо-біла товчениця пісків, зелений полиск густого шелюжиння (Григорій Тютюнник); // розм. Гілки шелюги (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
2. шелюжиння — шелюжи́ння іменник середнього роду збірн.  Орфографічний словник української мови
3. шелюжиння — -я, с., збірн. Те саме, що шелюга 2). || розм. Гілки шелюги (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови