шепотун

ШЕПОТУ́Н, а́, ч., розм.

1. Той, хто говорить шепотом.

2. Той, хто потай поширює чутки, поголоски, розмови.

Значення в інших словниках

1. шепотун — ШЕПОТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить шепотом. 2. Той, хто потай поширює чутки, поголоски, розмови.  Словник української мови у 20 томах
2. шепотун — шепоту́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. шепотун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто говорить шепотом. 2》 Той, хто потай поширює чутки, поголоски, розмови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шепотун — ПЛІТКА́Р (той, хто поширює чутки, плітки), ПЛЕТУ́Н розм.; ШЕПТУ́Н розм., ШЕПОТУ́Н розм., ШЕПТІ́Й розм. (той, хто робить це потай). — Ви збираєте плітки.. — Це я — пліткар!? Ну, знаєте, — і заходився погрожувати (І.  Словник синонімів української мови
5. шепотун — Шепотун, -на м. Говорящій шепотомъ. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка