шепт

ШЕПТ, у, ч., розм. Те саме, що ше́піт.

Він поволі забувся і з шепту перейшов до голосної бесіди (Фр., І, 1955, 340);

Вона знизила голос аж до шепту (Л. Укр., III, 1952, 714);

Тепер же він почувсь зовсім щасливий На тім візку, тонучи в тиху тьму, В той рай живий, в лугів тих озера́ бездонні, Під шемріт рік дзвінкий і ліса шепти сонні (Фр., X, 1954, 202);

А скільки було шептів та поговорів на її весіллі про те, як і чому вона "піймала" Порицького (Л. Укр., III, 1952, 748);

І знов плакала Маруся, уявляючи собі всю ту картину: і здивовання о. Василя, змішане зі страхом за свою репутацію, і шепти та смішки цілого повіту (Хотк., II, 1966, 168);

Тим часом Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила шептом (Вовчок, VI, 1956, 238).

Значення в інших словниках

1. шепт — Пошепт, шепотіння, (хвиль) дзюрчання, (листя) шелест, мн. ШЕПТИ, нашепти, нашіптування, (баб'ячі) чутки, поголоски  Словник синонімів Караванського
2. шепт — див. звучання; шепіт  Словник синонімів Вусика
3. шепт — ШЕПТ, у, ч., розм. Те саме, що ше́піт. Він поволі забувся і з шепту перейшов до голосної бесіди (І. Франко); Вона знизила голос аж до шепту (Леся Українка); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. шепт — шепт іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
5. шепт — -у, ч., розм. Те саме, що шепіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шепт — ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст.  Словник синонімів української мови
7. шепт — Шепт, -ту м. 1) Шепотъ. За вашим шептом нашого крику не чутно. Ном. № 12885. Шептом казати. Н. Вол. у. 2) мн. Нашептыванія, пришептыванія. Баб'ячі шепти. Черк. у.  Словник української мови Грінченка