шепт
ШЕПТ, у, ч., розм. Те саме, що ше́піт.
Він поволі забувся і з шепту перейшов до голосної бесіди (Фр., І, 1955, 340);
Вона знизила голос аж до шепту (Л. Укр., III, 1952, 714);
Тепер же він почувсь зовсім щасливий На тім візку, тонучи в тиху тьму, В той рай живий, в лугів тих озера́ бездонні, Під шемріт рік дзвінкий і ліса шепти сонні (Фр., X, 1954, 202);
А скільки було шептів та поговорів на її весіллі про те, як і чому вона "піймала" Порицького (Л. Укр., III, 1952, 748);
І знов плакала Маруся, уявляючи собі всю ту картину: і здивовання о. Василя, змішане зі страхом за свою репутацію, і шепти та смішки цілого повіту (Хотк., II, 1966, 168);
Тим часом Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила шептом (Вовчок, VI, 1956, 238).
Значення в інших словниках
- шепт — Пошепт, шепотіння, (хвиль) дзюрчання, (листя) шелест, мн. ШЕПТИ, нашепти, нашіптування, (баб'ячі) чутки, поголоски Словник синонімів Караванського
- шепт — див. звучання; шепіт Словник синонімів Вусика
- шепт — ШЕПТ, у, ч., розм. Те саме, що ше́піт. Він поволі забувся і з шепту перейшов до голосної бесіди (І. Франко); Вона знизила голос аж до шепту (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- шепт — шепт іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- шепт — -у, ч., розм. Те саме, що шепіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шепт — ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст. Словник синонімів української мови
- шепт — Шепт, -ту м. 1) Шепотъ. За вашим шептом нашого крику не чутно. Ном. № 12885. Шептом казати. Н. Вол. у. 2) мн. Нашептыванія, пришептыванія. Баб'ячі шепти. Черк. у. Словник української мови Грінченка