шерехнути
ШЕРЕ́ХНУ́ТИ, е́хне́, док. Однокр. до шерехті́ти.
Ніщо ані шерехне в підсиненому, напоєному пахощами зів’ялих трав, повітрі (Коз., Вісімсот.., 1953, 122);
У хаті хазяйській годинник пробив скількись. І біля столу шерехнуло щось (Головко, І, 1957, 173).
Словник української мови (СУМ-11)