шерхотіння
ШЕРХОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шерхоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Щедро вивергало [море] з своїх надр цілі купи зеленавих водоростей, скроплених білосніжною піною. Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп гальки все наростало й наростало (Збан., Сеспель, 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)