1. Словник української мови в 11 томах

шерхотіння

ШЕРХОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шерхоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Щедро вивергало [море] з своїх надр цілі купи зеленавих водоростей, скроплених білосніжною піною. Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп гальки все наростало й наростало (Збан., Сеспель, 1961, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шерхотіння — ШЕРХОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шерхоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Щедро вивергало [море] з своїх надр цілі купи зеленавих водоростей, скроплених білосніжною піною. Монотонне шерхотіння дрібної, подібної до гречаних круп гальки все наростало й наростало (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  2. шерхотіння — шерхоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. шерхотіння — -я, с. Дія за знач. шерхотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шерхотіння — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови