шерхотати
ШЕРХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕРХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до шерхати.
Шерх-шерх…— різнобоєм шерхотять сапи, злизують гострими блискучими язиками вилуджену шкіру землі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 61);
Під ногами тихо шерхотить пісок, дзвенить золоте каміння (Збан., Доля, 1961, 185);
Ганна кинулась до матері і почула, як шерхотить на ній замерзлий одяг (Кучер, Вогник, 1952, 25);
Похмурий ліс восени.. Сумно шерхотить на вітрі голий чагарник (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 408);
Вмів [учитель] знайти такі зворушливі місця, що здавалося, ніби сторінки книг оживають, вчувалося, наче ось тут, близько, завивав сердитий вітер над Дніпром, шерхотять хвилі спіненого моря, лине нескінченна пісня над степом (Хижняк, Невгамовна, 1961, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шерхотати — див. шуміти Словник синонімів Вусика
- шерхотати — ШЕРХОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕРХОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ше́рхати. Шерх-шерх... – різнобоєм шерхотять сапи, злизують гострими блискучими язиками вилуджену шкіру землі (В. Бабляк); Під ногами тихо шерхотить пісок, дзвенить золоте каміння (Ю. Словник української мови у 20 томах
- шерхотати — шерхота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шерхотати — -очу, -очеш і шерхотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до шерхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шерхотати — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови