шерхнути

ШЕ́РХНУТИ¹, ну, неш, док., розм. Однокр. до ше́рхати.

Діти на полу й не шерхнуть (Головко, II, 1957, 168);

// безос.

Із-за гамазеїв, у темряві, тихо шерхнуло. Дівчина кинулась і насторожилась (Головко, II, 1957, 172);

// безос. , у сполуч. із сл. ні, ані. Про абсолютну тишу.

Макар Волосюта виходив надвір, слухав, чи не гавкають де собаки. Ніде ані шерхне! (Мик., II, 1957, 286);

Тихо в селі, ні шерхне, ні шелесне, тільки у темній воді рибки висвічують та далеко-далеко, може, на Підозірці, а може, на Горобіївці, тужно виє собака (Тют., Вир, 1964, 301).

ШЕ́РХНУТИ³, по, недок.

1. Укриватися тонкою кіркою льоду; замерзати.

Тільки-но двоє з найтяжче поранених серед ставу боролись і безнадійно задубілими на кригу руками гребли по зимній воді, що сніговою кашею уже шерхла (Стар., Облога.., 1961, 58);

Річка замерзала від берега, вода шерхла в калюжах по дорозі (Кучер, Прощай.., 1957, 100);

*Образно. Що коїлося в неї на серці — клекотів вогонь, шерхла крига,— він так і не дізнався. Гординя її була висока (Мушк., День.., 1967, 14).

2. Сохнути, ставати шкарубким внаслідок вивітрювання, втрати вологи тощо.

Від спеки скручувалось прив’яле листя на деревах, шерхла земля (Дмит., Розлука, 1957, 87);

// Пересихати (про губи, горло).

Од вітру почали шерхнути губи (Автом., Щастя.., 1959, 92);

// безос.

В хаті стала така тиша, що дзвеніло в ушах і шерхло v горлі (Коп., Лейтенанти, 1947, 108);

// Ставати сухим, втрачаючи життєздатність (про рослину).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

шерхнути

Значення в інших словниках