шерхнути

ШЕ́РХНУТИ¹, ну, неш, док., розм.

Однокр. до ше́рхати.

Діти на полу й не шерхнуть (А. Головко);

// безос.

Із-за гамазеїв, у темряві, тихо шерхнуло. Дівчина кинулась і насторожилась (А. Головко);

// безос., у сполуч. зі сл. ні, ані. Про цілковиту тишу.

Макар Волосюта виходив надвір, слухав, чи не гавкають де собаки. Ніде ані шерхне! (І. Микитенко);

Тихо в селі, ні шерхне, ні шелесне, тільки у темній воді рибки висвічують та далеко-далеко, може, на Підозірці, а може, на Горобіївці, тужно виє собака (Григорій Тютюнник).

ШЕ́РХНУТИ², не, недок.

1. Укриватися тонкою кіркою льоду; замерзати.

Тільки-но двоє з найтяжче поранених серед ставу боролись і безнадійно задубілими на кригу руками гребли по зимній воді, що сніговою кашею уже шерхла (М. Старицький);

Річка замерзала від берега, вода шерхла в калюжах по дорозі (В. Кучер);

Хоч груба є, та мало з неї толку. Коли мороз, вода у кварті шерхне, береться льодом... (Василь Шевчук);

* Образно. Що коїлося в неї на серці – клекотів вогонь, шерхла крига, – він так і не дізнався. Гординя її була висока (Ю. Мушкетик).

2. Сохнути, ставати шкарубким унаслідок вивітрювання, втрати вологи тощо.

Від спеки скручувалось прив'яле листя на деревах, шерхла земля (Л. Дмитерко);

// Пересихати (про губи, горло).

Од вітру почали шерхнути губи (П. Автомонов);

// безос.

В хаті стала така тиша, що дзвеніло в ушах [вухах] і шерхло у горлі (О. Копиленко);

// Ставати сухим, втрачаючи життєздатність (про рослину).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

шерхнути

Значення в інших словниках