шикарний
ШИКА́РНИЙ, а, е, розм.
1. Вишукано-елегантний (про людину, її одяг, манери і т. ін.).
Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! Каже: "Ший, голубчик, гарні; Щоб, як є, були шикарні" (Щог., Поезії, 1958, 177);
— Давно він був востаннє? — Давненько, ще завидна. Такий шикарний мужчина (Ле, Міжгір’я, 1953, 56);
Входить Юркевич.. В руках шикарний чемодан (Коч., П’єси, 1951, 326);
// Сповнений шику, розрахований на ефект.
[Лариса:] Шикарна пісенька, правда? (Мик., І, 1957, 249);
— У вас шикарна фантазія, ха-ха-ха! (Ю. Янов., І, 1954, 203).
2. Багатий, розкішний, . пишний.
Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
В шикарному паризькому готелі відкрився всесвітній перший конгрес кадетської партії (Еллан, II, 1958, 244).
Словник української мови (СУМ-11)