шикарний
ШИКА́РНИЙ, а, е, розм.
1. Вишукано-елегантний (про людину, її одяг, манери і т. ін.).
Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! Каже: “Ший, голубчик, гарні; Щоб, як є, були шикарні” (Я. Щоголів);
– Давно він був востаннє? – Давненько, ще завидна. Такий шикарний мужчина (Іван Ле);
Входить Юркевич .. В руках шикарний чемодан (І. Кочерга);
// Сповнений шику, розрахований на ефект.
[Лариса:] Шикарна пісенька, правда? (І. Микитенко);
– У вас шикарна фантазія, ха-ха-ха! (Ю. Яновський).
2. Багатий, розкішний, пишний.
Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький);
В шикарному паризькому готелі відкрився всесвітній перший конгрес кадетської партії (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)