шикання

ШИ́КАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ши́кати і звуки, утворювані цією дією.

Рвуться з гальорки оплески, Стогін, Схожий з сичанням, чути внизу. Шикання й гамір. А він [В. Маяковський] їм “Про погань”. Оплески наші зростають в грозу (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. шикання — ши́кання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. шикання — -я, с., розм. Дія за знач. шикати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шикання — ШИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ши́кати і звуки, утворювані цією дією. Рвуться з гальорки оплески, Стогін, Схожий з сичанням, чути внизу. Шикання й гамір. А він [В. Маяковський] їм "Про погань". Оплески наші зростають в грозу (Перв., II, 1958, 111).  Словник української мови в 11 томах