шикання
ШИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ши́кати і звуки, утворювані цією дією.
Рвуться з гальорки оплески, Стогін, Схожий з сичанням, чути внизу. Шикання й гамір. А він [В. Маяковський] їм “Про погань”. Оплески наші зростають в грозу (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шикання — ши́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- шикання — -я, с., розм. Дія за знач. шикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шикання — ШИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ши́кати і звуки, утворювані цією дією. Рвуться з гальорки оплески, Стогін, Схожий з сичанням, чути внизу. Шикання й гамір. А він [В. Маяковський] їм "Про погань". Оплески наші зростають в грозу (Перв., II, 1958, 111). Словник української мови в 11 томах