шикуватися
ШИКУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
1. Ставати в ряд, шеренгу, колону і т. ін.; строїтися.
Тільки після того, як на естраді почала шикуватися співоча капела, всі згадали, що тут має бути концерт (Вас., Вибр., 1954, 37);
Люди шикувались у лави. Звідкілясь з’явився і червоний прапор (Смолич, Світанок.., 1953, 205);
Важкі машини повагом виповзали з широкої брами колишніх кавалерійських казарм і шикувалися вздовж обсадженої старими липами міської площі (Собко, Запорука.., 1952, 3);
У бою [римський] легіон шикувався в три лінії. У першій стояли молоді воїни, у другій — більш досвідчені, у третій — найдосвідченіші і найзагарщованіші (Іст. стар. світу, 1957, 150);
— Виходь на майдан. Шикуватися (Тют., Вир, 1964, 359);
// З’являючись, виникаючи і т. ін., ставати в ряд, у рівну лінію, стояти в ряду, рівною лінією (про неживі предмети).
Усюди темп, усюди лад, не згаять [люди] і хвилинки. І струнко шикувались в ряд новісінькі будинки (Шер., Дружбою.., 1954, 96);
Миготіли смолоскипи, блимали підсліпуваті ліхтарі. Часом вони шикувалися в одну зміясту химерну лінію (Кач., Вибр., 1947, 42);
Шикувались незчисленними рядами пишні пшеничні копи (Десняк, Десну.., 1949, 292);
На околицях сіл посеред виноградників шикувалися в рівні лінії присадкуваті бетоновані бункери. За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (Гончар, III, 1959, 376);
Вдалині, ніби велетенські шахові тури, шикуються в шеренги свердлові вишки (Донч., II, 1956, 86);
// перен. Набирати певного порядку.
Вірші мимоволі диктували штучний, неприродний ритм, групувались у фрази, шикувались у тиради, тягли на фальшиву патетику, сценічний трафарет (Дмит., Наречена, 1959, 125);
Дивовижні перетворення відбуваються в речовині, коли з рідкого, розплавленого стану вона переходить у кристалічний. Атоми, ще недавно безсистемні, хаотичні, шикуються, утворюючи симетричні фігури, з яких формується кристалічна гратка речовини (Наука.., 9, 1964, 16).
2. Пас. до шикува́ти².
Словник української мови (СУМ-11)