шименути
ШИМЕНУ́ТИ, ну, неш, док., перех., діал. Штрикнути.
Юхим таки одбив гвинтівкою перший удар — клинок дзвякнув об гвинтівку й одскочив, але козак утямив це: замахнувшись ніби рубати, він натомість несподівано шименув клинком Юхима в груди (Головко, II, 1957, 355).
Словник української мови (СУМ-11)